Володимир Станчишин, когнітивно-поведінковий психотерапевт, керівник Центру психічного здоров’я шпиталю імені Андрея Шептицького, який працює з усіма, хто потребує психотерапії (учасниками бойових дій, членами їхніх сімей, з батьками, які виховують дітей з особливими потребами, прийомними батьками та батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу), розповідає про етапи емоційного вигорання, його причини й симптоми, радить, як з ним впоратися.
Що ж воно таке, емоційне вигорання? Це виснаження тіла, психіки і навіть духу. Спершу втомлюється чи вигорає тіло, а тоді вже психіка. Якщо виснажується тіло, виснажується імунна система. Вона має захищати організм від хвороб, а коли слабне, це позначається на вразливих місцях. Оскільки батьки хочуть якнайбільше дати дітям, вони вживаються в роль «рятівників» і вже не думають про себе. А це є першою сходинкою до емоційного вигорання. І якщо на неї стати, обов’язково буде наступна – втома. Спершу на рівні тіла. Далі психічна. Наступною піде когнітивна. Тоді починається етап уникання. Батьки уникають нових викликів, вирішення проблем, спілкування, навіть допомоги. Вони закриваються в собі. Найскладнішим етапом є відраза (до батьківства, до соціальних служб, до прийомних дітей, до служіння, до самого себе). З’являється роздратованість. Прийомні діти, яких раніше поранили близькі люди, дуже це відчувають, у них може виникнути думка - «мене знову не люблять» - і знову розчарування…
Причини емоційного вигорання – це бажання «рятувати світ», поганий розподіл часу та надмірне навантаження, емоційна скутість (невміння висловити свої емоції), низька самооцінка (через низьку самооцінку в людини може з’явитися бажання «рятувати світ»).
Коли батьки беруть дитину в сім’ю, то повинні розуміти, що вона не мусить бути такою, як вони, повинні «зійти зі свого п’єдесталу» та прийняти дитину, адаптуватися до дитини. Якщо говорити про ДБСТ, це ще інша історія, адже там дітки можуть бути різні, з різним досвідом та вподобаннями, а батькам-вихователям потрібно прийняти всіх такими, як вони є.
Невиправдані очікування батьків можуть сприяти появі негативних емоцій, зокрема емоційному вигоранню.
Якщо прийомні батьки очікуватимуть, що прихід у сім’ю дитини/дітей нічого не змінить, точно буде вигорання, бо прихід будь-якої дитини в будь-яку сім’ю змінює все. У прийомних дітей потрібно дуже багато вкладати – як у безодню, яку треба заповнити теплом, ласкою та любов’ю. Деколи на це йде ціле життя.
Щоб запобігти емоційному вигоранню, варто вміти розподіляти відповідальність. Людина не може робити все й контролювати все. Необхідно пам’ятати, що людина може зробити стільки, скільки може. Важливо вміти говорити про свої емоції. Не менш важлива така проста річ, як якісний відпочинок, бо будь-яка робота, у тому числі батьківство, вимагає, щоб люди мали час для себе. Відпочинок не обов’язково має бути корисним. Відпочинок – це просто відпочинок! Щоб не було емоційного вигорання, необхідно вирішувати конкретні проблеми, якщо їх можна вирішити, а якщо не можна, потрібно просто навчитися їх приймати. Дуже важливо розібратися з власною самооцінкою: що не так із базовими психологічними потребами, якщо людина мусить «рятувати світ».
Коли хочете «рятувати світ», пам’ятайте, що ви насправді можете змінити лише одну людину – себе. І з цього потрібно почати.
Себе треба так полюбити, щоб знати, що можете давати стільки, скільки маєте, і не більше. А щоб ви могли щось віддавати, треба звідкись це брати. Ідея «рятувати світ» радше призводить до краху. І той, хто стабільно відновлюючи себе, робить менше, у кінцевому результаті зробить більше, ніж той, хто відразу робить дуже багато, а потім повністю вигорає. Тому дбайте про себе, любіть себе, доглядайте за собою – і великі справи будуть робитися маленькими кроками. Ставте маленькі досяжні цілі й навчіться бачити маленькі результати, хвалити за них себе і близьких.
Якщо Вас зацікавила стаття – Ви можете прочитати повну версію тут.
