Для вибудовування позитивних і ефективних стосунків з дитиною, дуже важливо розуміти особливості життя і пережиті нею травми.
ТРАВМИ МИНУЛОГО
Без сумніву, це може бути найважчий етап у минулому житті вашого Вихованця, про який не лише розповісти, але і згадати буде тяжко. Наставникам необхідно знати, що необережне втручання в проблеми минулих травм дитини може викликати непередбачувану реакцію. Слід уникати подібних питань. Вихованець повинен мати право на конфіденційність. За бажанням дитини сама розповість про те, що її тривожить. Особлива увага має бути проявлена з боку фахівців, що мають доступ до особистої справи дитини, щоб вчасно попередити Наставника і забезпечити необхідну конфіденційність, а отже і захист Вихованця.
Приклади таких травм можуть бути:
жорстоке ставлення
відсутність піклування
відмова від дитини
сексуальне розбещення малолітніх
зґвалтування
психологічна образа і приниження дитини
важкі втрати близьких
поранення або захворювання
розлучення батьків
жорстокість з боку суспільства
бідність
стихійні лиха
каліцтва або інвалідність батьків.
СИТУАЦІЇ В СІМ’Ї (НА СЬОГОДНІ АБО В МИНУЛОМУ)
Важливо усвідомити, що, незважаючи на різні причини вилучення дитини з сім’ї, вона продовжує любити своїх батьків. Проблеми в сім’ях призводять до різних поведінкових та емоційних дисбалансів у житті дитини. Деякі зможуть говорити про це відкрито, інші краще мовчатимуть і не обговорюватимуть ці питання. У будь-якому випадку Наставники мають бути дуже уважними, не висловлюючи особистих думок про сім’ю Вихованця. Деяким Наставникам буде важко утриматися від суб’єктивних оцінок сім’ї і батьків свого Вихованця, оскільки, на їхню думку, вони не змогли надати нормальних умов для життя дитини. Тому дуже важливо, щоб Наставник був максимально об’єктивним, для того, щоб допомогти дитині самій розібратися у своїх почуттях. Важливо також підтримувати позитивні враження і підкреслювати все хороше, що було у дитини в минулому.
ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ
У дітей-сиріт часто трапляються конфлікти з оточенням (соціальними працівниками, прийомними батьками, учителями, іншими дітьми). Необхідно, щоб Наставники залишалися нейтральними у своїх оцінках і судженнях, і не приймали нічию сторону. Для того, щоб підтримати свого Вихованця, Наставнику необхідно вислухати дитину без висловлювання будь-яких суджень і думок, і спільно з іншими учасниками конфлікту спробувати розв’язати цю проблему. Це може бути складним для декого з Наставників, які занадто прив’язалися до свого Вихованця і, відповідно, мають бажання захистити його. Або ж навпаки, критикують дитину за її невміння вирішувати, здавалося б, прості ситуації.
ШКІЛЬНА УСПІШНІСТЬ
Наставник повинен допомагати дитині в межах її потенційних можливостей та не вимагати того, що їм не відповідає. Якщо потенційних можливостей дитини не вистачає для нормального розвитку, то Наставник не повинен підтримувати небажання дитини вчитися і розвиватися, а навпаки, повинен мотивувати дитину розвиватися і допомагати їй в цьому.
ПРАВОПОРУШЕННЯ
Існує думка, що усі діти-сироти – це потенційні злочинці. Необхідно визнати, що діти-сироти дійсно входять до групи ризику, вони схильні до правопорушень. Це може означати, що молоді люди вимагають до себе підвищеної уваги як з боку Служби у справах дітей, так і правозахисних органів. Наставники, в свою чергу, можуть постаратися здійснити превентивні заходи, дотримуючись при цьому тактовності й обережності. Наставник повинен розуміти, що він може стати єдиною людиною в житті дитини, якій вона зможе довіряти. За умови, що Наставник не намагатиметься стати ще одним дорослим, який постійно «читає моралі» і вчить «як жити». Для того, щоб пояснити негативні наслідки правопорушень і злочинного способу життя, необхідно спочатку побудувати довірливі стосунки з Вихованцем. Величезне значення може зіграти особистий позитивний приклад Наставника, який може виявитися красномовнішим за тисячу слів.
НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ
Багато дітей-сиріт вже мають досвід прийому різних психотропних речовин, внаслідок асоціального способу життя сім’ї і негативного впливу вулиці. Важливо розуміти, що ця проблема має суто індивідуальний характер. Колективні бесіди на тему: «Шкода від паління» і т.д. навряд чи дадуть плід. Наставник повинен розуміти, що його суб’єктивні судження і мораль матимуть швидше негативні наслідки. Вихованець може просто замкнутися в собі та взагалі перестати говорити з Наставником. Найлегший шлях викликати протидію або, більше того, відкритий конфлікт з боку Вихованця – це сказати: «Те, що ти робиш - неправильно». Вихованці потребують того, щоб бути почутими. Наставник може тільки спробувати зрозуміти причину вживання або пристрасті Вихованця до психотропних речовин. Найчастіше підлітки роблять це на вимогу моди, компанії або для того, щоб притупити біль від проблем, що виникають в їхньому непростому житті. Дуже важливо, щоб Наставник не намагався стати психотерапевтом або лікарем – наркологом. Необхідно знати, що подібні проблеми повинен вирішувати фахівець. І роль Наставника в цьому випадку – допомогти дитині прийняти власне рішення звернутися до лікаря або психолога. Важливо зрозуміти, що необхідно усунути причину, а не боротися з наслідками.
ПРОЯВИ РАННЬОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ
Це ще одна важка тема для обговорення з підлітками та дітьми. Побудова справді довірливих стосунків між Вихованцем і Наставником є важливим етапом також і для того, щоб думка дорослого була прийнята. Слід бути особливо обережним при обговоренні цього питання, уникаючи критичних суджень. Дотримуйтеся конфіденційності і тактовності. Наставнику слід високо цінувати відвертість Вихованця (якщо така є).
Причини ранньої сексуальної активності можуть бути різними: сексуальне насилля в дитинстві, негативний приклад розбещеної поведінки батьків дитини та ін. Наставникам у вирішенні цієї проблеми необхідно бути терплячими та незасуджуючими слухачами. А також звернутися до спеціалістів в цій області (психологів, сексопатологів), дотримуючись суворої конфіденційності. Для допомоги дитині потрібна командна робота усіх, хто на цьому етапі піклується про дитину. І Наставник може стати частиною цієї команди, не втративши при цьому довіри Вихованця.
МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ
Наставнику слід вивчити потреби дитини, достеменно знати особливості фізіології Вихованця. Якщо дитина перебуває під постійним медичним наглядом, Наставник повинен мати хоча б елементарні знання в області медицини, щоб при необхідності надати першу медичну допомогу. Якщо дитина повинна регулярно приймати певні медичні препарати, Наставнику необхідно бути дуже уважним до будь-яких незвичайних проявів і змін у стані здоров’я свого Вихованця, і при необхідності одразу ж звертатися до фахівця.
ПСИХІЧНІ І ЕМОЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
Наставник повинен пам’ятати, що він не є психологом або лікарем для свого Вихованця. Проте, це не означає, що Наставник не може розмовляти з дитиною про його емоційний стан. Але важливо вчасно розпізнати межу своїх повноважень, і зрозуміти, що та чи інша проблема є полем діяльності психотерапевта. Наставник, в даному випадку, може допомогти в організації консультацій у фахівця. Дуже часто Вихованець може уникати зустрічей з фахівцями, не бажаючи «розлучатися» зі своїми проблемами. Наставник може допомогти в підтриманні мотивації до лікування, проводячи роз’яснювальні бесіди з Вихованцем. Дитині необхідно пояснити, чому позитивні результати лікування є настільки важливими для його подальшого життя.
Наставник може стати потужним «чинником підтримки» для Вихованця. На цьому етапі дуже потрібна командна робота усіх вихователів і фахівців, які оточують дитину.
КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ
Цілком природньо, що Вихованець і Наставник можуть належати до різних соціокультурних шарів суспільства. Для усвідомлення відмінностей між ними і попередження розбіжностей важливо, щоб Наставники виховували в собі соціокультурну компетенцію.
ПОГІРШЕННЯ ПОВЕДІНКИ
Коли Наставник зустрічається з проблемною поведінкою Вихованця, необхідно знати до кого звернутися по допомогу і підтримку (психолог, соціальний педагог). Якщо ж проблемна або задирлива поведінка проявилась у момент спільного відвідування громадських заходів, Наставнику варто перервати візит і повернутися до установи (оскільки він несе особисту відповідальність за життя і здоров’я Вихованця). Пізніше, в спокійній атмосфері, слід обговорити причини зухвалої поведінки і звернути увагу Вихованця на норми поведінки, які існують в суспільстві.
Якщо поведінка Вихованця може загрожувати його фізичному або емоційному здоров’ю (спроби самогубства, загроза зброєю, нервові зриви), Наставнику слід попередити про це координатора програми, а також дирекцію закладу. Спільно ви зможете швидше і якісніше допомогти Вихованцеві, ніж якщо ви намагатиметеся приховувати ці факти в надії впоратися самостійно.
ОДНА НАДІЯ. "Крок за кроком"
