Поради для створення довірливих стосунків з дитиною

• Зберігайте спокій. Пам’ятайте: Ви на своєму місці!
• Використовуйте міміку і жести для привернення уваги (якщо дитина неуважна, розсіяна, часто відволікається), підтримуйте зоровий контакт, використовуйте прийом «рука на плечі».
• Використовуйте заохочення: «Ти минулого разу був дуже рухливий, давай сьогодні спробуєш бути більш спокійним». В кінці зустрічі заохотьте дитину (наклейкою, листівкою і т.д). Не говоріть фразу типу: «зазвичай ти погано поводишся».

Будьте чесними; якщо Ви схвильовані, не бійтеся показати свої почуття. Не використовуйте тактику «краща міра захисту – напад».

• Покажіть Вихованцеві, що раді його бачити.
• Будьте тактовним, але чесним: « Саша , я хочу бути чесним з тобою. Тому я не можу не сказати тобі».
• Дозвольте Вихованцеві говорити в зручному для нього темпі, не підганяйте його. Не ставте план проведення зустрічі на перше місце.
• Не будьте надто допитливим, дозвольте Вихованцеві говорити на зручні для нього теми.
• Не залучуйте Вихователів інтернату для забезпечення дисципліни. Ви втратите свій авторитет.
• Шануйте право Вихованця на його особисте бачення світу. Не використовуйте фраз: «Та ти що! Це відстій», або «Тобі краще…». Навчіть його самостійно побачити проблему. Можливо, навіть дати помилитися. Важливо дати відчути причинно-наслідковий зв’язок.

Зосередьтеся більше на почуттях і потребах Вихованця, ніж на спробі одразу ж вирішити усі його проблеми. Покажіть, що він для Вас важливіше, ніж досягнення поставлених цілей. Якщо він побачить, що в нього вірять, то досягти мети буде простіше.

• Після обговорення питань, необхідно запитати Вихованця: «Що б ти хотів зробити в цій ситуації?», «Як я можу тобі допомогти?». Завдання, яке стоїть перед Наставником: не дати дитині готову «рибу», а навчити її ловити. Нехай сама планує, а Ви допоможете.
• Якщо Вас не влаштовує те, що ваш Вихованець хоче зробити, то перед тим, як Ви вирішите сказати це дитині, запитайте себе: «Чому мені це не подобається?». Подумайте, може, це Ваше бачення життя заважає прийняти його вибір, але насправді ні на його успішність, ні на здоров’я, ні на майбутнє це не вплине. Наприклад, як «ірокез» або сережка у вусі можуть вплинути на швидкість пересування? Мінімізуйте кількість «заборон».
• Якщо те, що Вихованець хоче зробити неможливо, попросіть пробачення та обережно поясніть дитині. Проаналізуйте ситуацію. Допоможіть дитині побачити її під іншим кутом, щоб вона самостійно зрозуміла, чому саме це неможливо.
• Постарайтеся з’ясувати, які інші рішення влаштували б Вихованця. Намагайтеся формувати критичне мислення у Вихованця (здатність подивитися на ситуацію з боку). Наприклад, рольові вправи. Міняйтеся ролями, пояснюйте умови, описуйте ситуацію.
• Вживайте вираз: «Мені треба подумати. А як ти вважаєш?»

ОДНА НАДІЯ. «Наставництво крок за кроком»