22. Januar 2021

Джиліан Шофілд, Мері Бік. Чуйність – допомагає дітям контролювати емоції

Dieser Inhalt ist in Deutscher Sprache nicht verfügbar

Якщо молода людина зростає в сімейному середовищі, де прийнято обговорювати думки і відчуття, де визнають і поважають індивідуальні відмінності, вона може отримати важливі уроки. Опікуни, які аналізують власні прояви емоцій («я хочу побути в тиші, коли я роздратована» або «я зриваюсь наче вулкан, але відразу після цього заспокоююсь, і все позаду») стануть прикладом для молодих людей, і вони теж аналізуватимуть і при потребі шукатимуть альтернативні стратегії, щоб впоратися із емоціями.

Розпізнавання емоцій залишається важливим завданням для цієї вікової групи, проте підлітки уже можуть проаналізувати причини їхньої появи і продумати, як з ними справлятися. Молодим людям може знадобитися допомога, щоб розпізнати момент, коли їм потрібно «зробити паузу і подумати», особливо, якщо емоції виходять з-під контролю, і щоб зрозуміти, що вихід з цієї ситуації простий і доступний.

Приклад із життя – Ной

Ной (13 р.) був схильний до прояву неконтрольованої агресії, особливо на ігровому майданчику. В такі моменти він кричав і лаявся, накидався на інших учнів і вчителів, червонів, і ним трусило. Опісля Ной впадав у відчай через таку свою поведінку і бажав, щоб це більше не повторювалось. Прийомна мама Ноя Глорія назвала його стан «погарячкувати» – ця фраза була підгожою і в той же час допомагала зменшити відчуття паніки, яке появлялось (думки про те, що інші вважають його «дурнем»), а також ідентифікувати фізіологічні сигнали (жар і тремтіння). Була домовленість зі школою, що при появі цих ранніх сигналів, Ной міг попросити директора школи відпустити його додому. Таким чином, Ною допомогли розібратися з його емоціями і йому запропонували спосіб доступу до безпечного середовища в моменти стресу. В результаті, Ной почав краще контролювати свої дії та емоції.

В окремих випадках, підлітки потребують більше часу, ніж зазвичай, щоб осмислити те, що відчувають і обдумати алгоритм дій. Деякі опікуни розповідають, що для них вірний метод після прикрих інцидентів – не лише забезпечити безпечний спосіб виявлення емоцій (бити кулаками подушку чи охолонути у спальні), але й дати молодій  людині можливість самостійно й без тиску ззовні оцінити ситуацію, коли вона буде до того готова.

Більше про це читайте у статті «Чуйність - допомагає дітям контролювати емоції»  Джиліан Шофілд, Мері Бік.