23 Березня 2022

«Дітям потрібна допомога, щоб почуватись живими»

«Дітям потрібна допомога, щоб почуватись живими» – зараз це те гасло, яке є на вустах і в думках батьків та партнерів нашої організації. Ось чому наша діяльність сьогодні є такою важливою. Програми «Разом», які ми організовуємо ще з 2009 року допомагають дітям, попри життєві виклики радіти, відчувати позитивні емоції. Це особливо важливо зараз, коли війна намагається вкрасти дитинство в української малечі. Прагнення допомогти ближньому єднає наших волонтерів, а також біженців у волонтерську родину, де вони відчувають себе частиною чогось великого і здатними змінити світ на краще.

13 березня наша програма «Разом» змогла відновити свою діяльність після перерви, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії в Україну 24 лютого. Незважаючи на те, що випадки бомбардування зафіксовані на Львівщині, наші волонтери вирушають до дітей в області, щоб принести їм посмішки і радість. Відтак, нещодавно відбулися 4 програми, які охопили 50 дітей з дитячих будинків сімейного типу, біженців та вразливих сімей. Ці програми продовжуватимуться регулярно. Щонайменше раз на тиждень. І ми бачимо від дітей великий попит на участь у них. Тисячі дітей із Запоріжжя, Києва, Харкова і інших територій, на яких ведуться бойові дії, проживають у притулках для біженців та є дуже раді нашій допомозі.

Дитяче занепокоєння щодо війни можна побачити у їхній поведінці: вони чіпляються за батьків чи опікунів, їм важко говорити, а терапевти виявляють, що діти не охочі до взаємодії. Травма може спричинити оніміння почуттів. І тому наші програми та заняття з допомогою підготовлених волонтерів покликані змінити це, допомогти дітям відчувати. Сценарії програм відточені роками практики, і деякі з них є спеціально призначеними для дітей, що переживали травму. 

«Після ваших занять діти радіють, вини бачать, що це нормально жити і насолоджуватись життям».

Відколи почалась війна, навчання у школі перейшло у онлайн формат. Як і під час пандемії, деякі діти опинились у невигідному становищі, адже вони не мають доступу до ноутбуків. Тож ми забезпечуємо їх ноутбуками, планшетами чи телефонами, коли можемо.

До наших постійних волонтерів приєднуються підлітки та молоді люди, які є біженцями. Хлопці підліткового віку із задоволенням допомагають із розвантаженням гуманітарної допомоги, що зменшує навантаження на чоловіків нашої команди. Одна дівчинка, яка відвідала наш офіс, щоб отримати допомогу із продуктами харчування та засобами гігієни, була рада можливості поговорити та посміятись із нашою командою. Вона сказала:

«Я прийшла, щоб отримати допомогу, але я хочу допомагати і вам».

Ми бачимо, що наші волонтери та біженці справляються краще, коли вони мають змогу говорити і відчувати щось позитивне. На тижневих онлайн зустрічах наші волонтери розказують про те, що відбувається, обговорюють плани, і діляться своїми переживаннями з людьми, які розуміють, та підтримують їх.

З теперішніх 120 волонтерів, 35 були дуже активними, допомагаючи з:

  • перевезенням людей до готелів, до кордону або до місця надання медичної допомоги;
  • сортуючи та постачаючи гуманітарну допомогу;
  • надаючи дітям увагу у наших хостелах або ж на наших програмах “Разом”;
  • з перекладами, консультуванням та іншою віддаленою роботою.

Арт-терапія з дитячим психологом Оленою Петрушкевич є частиною наших поточних планів, що має на меті продовжити забезпечувати вразливих дітей не тільки їжею, але й грою та соціальною підтримкою, щоб допомогти їм пережити цей час.

Пожертви оплачують матеріали для активностей, транспорту, консультації терапевта та певну винагороду для волонтерів, які втратили роботу. Ми покращуємо добробут разом із масштабною допомогою продуктами харчування, притулком та транспортом. Кожна пожертва допомагає дати дітям надію на майбутнє.

Майстер-клас із фудфлористики для дітей із ДБСТ та кризового центру

Подаруй час

Зробити щось - це легко і ми покажемо тобі як! Ти можеш просто поширити наші новини чи поділитись своїми навичками та досвідом з дітьми, ставши волонтером. А ще можеш кинути виклик собі збираючи кошти чи розказуючи про нас у своїй школі, церкві чи на роботі.