Досвід - найкращий учитель. Тож про те, що є найважливішим для успішного функціонування ДБСТ, нам розповіли Ірина та Михайло Процики. Вони переконані, що, по-перше, це гармонійні відносини між татом і мамою і, по-друге, у послуху виховані рідні діти. Дуже важливо однаково ставитися до рідних і прийомних дітей. Важливо, відповідаючи на їхні питання, аргументувати власні думки та залучати дітей до прийняття рішень: тоді й на них лягає відповідальність, і вони починають серйозніше ставитися до сказаного й зробленого.
Діти приходять у ДБСТ зі своїм минулим. Пані Ірина та пан Михайло радять сприйняти, зрозуміти це і не очікувати раптової вдячності від дітей, не чекати від них раптових змін у поведінці, характері. Розуміння дітьми того, що їм дають у сім’ї, прийде згодом, зміни теж.
Родина Проциків виховує дітей на принципах Біблії. Вони не вірять у погані гени, а формують вибір дитини, бо «твої вчинки – це твій вибір. Не варто при першій же нагоді посилатися на гени. Тобі Бог дав других батьків – другий шанс… Дитина має вибрати, а ми, як батьки, показати, що є добре, дати альтернативу і, можливо, дитина з часом почне чинити по-іншому» (п. Ірина)
Щоб підготувати дітей до самостійного життя, не треба відгороджувати їх, перш за все, від хатньої роботи. Батьки дають їм завдання, з якими згодом доведеться вирішувати самотужки. Перше - легше, і контролюють його серйозніше, а потім довіряють складніші. Спостерігають, як дитина зможе з ними впоратися.
Якщо організовуєте дозвілля дітей, слухайте, чого вони хочуть, і приєднуйтесь до цього. Можна з ними піти на екскурсію чи на ринок за покупками, щоб вони самі бачили, які ціни, скільки грошей потрібно на тиждень на харчі для усієї сім’ї. Це все дає результат.
Часто вихідці з інтернату покидають його із переконанням «мені всі винні». У сім’ї Проциків дитину вчать, що ніхто їй нічого не винен. Те, що необхідно, дають і показують батьки, а решта – вибір кожного.
Якщо у дитини є проблеми з навчальними предметами, варто спробувати пояснити їй елементарні речі, потрібні для життя. Коли ж щось є дуже необхідним, тоді треба старатися виправити ситуацію. Якщо ні, дати хоча б базу. А змінити ставлення дитини до самої себе можна тільки ставленням до неї, спілкуванням. Дитина, щоб отримати впевненість у собі, має звикнути, що вона в сім’ї захищена.
«Кожна сім’я повинна мати духовну підтримку, яку можна віднайти в особі священика чи в Біблії. Якщо ви показуєте дітям якісь життєві принципи, то вони повинні мати фундамент… Є батьки-вихователі, які мають певний стаж, є компетентні психологи, які можуть дати поради батькам-вихователям. Є проблеми, які допомагає вирішувати працівник центру соціальних служб. У нашої сім’ї дуже хороший супровід» (п. Михайло)
Якщо Вас зацікавило наше інтерв’ю зі сім’єю Іриною та Михайлом Проциків – Ви можете прочитати повну версію ТУТ.
